У сучасних
умовах, коли основний орієнтир освіти спрямований на формування творчої
особистості, здатної самостійно розвиватися, застосовувати
здобуті знання, вміння й навички для
розв’язання проблем, що виникають у реальному житті, важливого значення
набувають інноваційні підходи до викладання української мови та літератури в
загальноосвітній школі. Досконале знання державної мови, постійна турбота про
піднесення її престижу й функціонування в усіх сферах суспільного життя ― одна
із складових комплексу особистісних якостей і рис характеру свідомого
громадянина. На уроках рідної мови учні повинні засвоїти не
лише певну суму лінгвістичних знань, а й навчитися активно послуговуватися
мовою як засобом спілкування, самовираження особистості, щоб вміти вільно
висловлювати свою думку. Це
завдання можна виконати лише тоді, коли учень стане активним учасником того, що
відбувається на уроці, споживачем висловленої вчителем інформації. Тому
інноваційні процеси, що охопили сучасну школу, стосуються насамперед уроку.
Нові підходи до технології уроку створюють сприятливі умови для розвитку
творчості учнів, формування мовної особистості.
Вважаю, що для успішної реалізації мети вивчення
української мови та літератури спрямована моя методична тема: «Використання
елементів дослідницького навчання на уроках української мови та літератури з
метою активізації пізнавальної діяльності учнів». Адже пізнавальні конфлікти, які виникають у процесі навчання,
підводять учнів до необхідності збору, аналізу й узагальнення даних, до
висунення та перевірки гіпотез. Застосування дослідницького підходу в навчанні
спрямоване на становлення в школярів досвіду самостійного пошуку нових знань і
використання їх в умовах творчості. Таким чином, роль учителя в процесі
дослідницького навчання полягає в спрямуванні учнів на осмислення проблеми в
цілому; створення умов для пошуку, творчої діяльності; організація самостійної пошукової
діяльності.
Ця навчальна технологія потребує постійного стимулювання
учнів досліджувати рідну мову, максимально використовувати вивчений
лінгвістичний матеріал, створювати власні висловлювання, що сприяє активній
мовленнєво-мислительній діяльності школярів, підвищенню рівня їхньої
пізнавальної самостійності.
Дослідницький метод заснований на таких принципах, як
пошук, віра в себе, самостійність, творчість, емоційність, мотивація до
спілкування, взаємодопомога. На уроках
мови та літератури організацію пошукової діяльності учнів спрямовую на
розв’язання нових проблемних ситуацій, самостійне здійснення процесу пізнання,
оволодіння методами наукового пізнання в процесі пошуку.
Треба зазначити, що робота над формуванням дослідницьких
умінь ґрунтується на взаємозв’язку мови, мовлення і мислення. Під час навчання
мови відбувається планомірний, усвідомлений мовленнєвий розвиток учнів,
оскільки мова й мовлення становлять нерозривну єдність. Опановуючи мовний
матеріал, учні не тільки пізнають дійсність, а й розвивають своє мислення.
Засвоюючи мовні поняття та зв’язки їх у текстах, висновках, правилах,
визначеннях, учні оперують ними для створення власних понять і суджень.
Методом дослідження можна так організувати діяльність
учнів, щоб вони самостійно вирішували нову для себе пізнавальну проблему. Цей
метод створює найкращі можливості для формування та вияву не тільки творчих
здібностей учнів, пізнавального розвитку, а й відкриває безліч можливостей для
досягнення успіху. Це запорука формування особистості з власним поглядом на
світ, на життя, що дає змогу в майбутньому впевнено почуватися в суспільстві,
бути щасливою людиною, яка не боїться труднощів, складних життєвих ситуацій, з
яких завжди зможе знайти вихід.
Успіх пошуково-проблемної діяльності залежить від цілої
низки умінь, надзвичайно необхідних для формування творчої особистості, яка
здатна самостійно розвиватися:
* уміння усвідомлювати проблему і самостійно оформлювати
її;
* уміння висувати
гіпотези, асоціативно мислити, переносити знання в нові нестандартні ситуації,
критично мислити;
* уміння організовувати спеціальні спостереження над
мовним матеріалом;
* уміння виконувати аналітичні дії (аналізувати,
порівнювати, систематизувати, узагальнювати, доводити, обґрунтовувати,
класифікувати);
* уміння встановлювати причиново-наслідкові зв’язки;
* уміння самостійно розв’язувати нові пізнавальні
завдання;
* уміння проводити лінгвістичний експеримент;
* уміння усвідомлювати структуру власної пізнавальної
діяльності (мету, план здійснення, процес здійснення плану, оцінювання
результату).
Певний рівень дослідницьких умінь формується в процесі
урочної роботи за умови використання учителем різних видів дослідницьких
завдань. Для досягнення успішного результату саме на уроках повинна розвинутися
зацікавленість учнів як навчальним предметом, так і дослідницькою діяльністю.
Важливо пройти з учнями шлях від цікавості до зацікавленості, тому намагаюся
використовувати на уроці всі можливості наочного матеріалу, системи вправ та
методичних прийомів.
Отже, для ефективного формування дослідницьких умінь
учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності використовую таку систему
методичних прийомів дослідницького навчання:
організація творчого
спостереження над мовним матеріалом — сприяє розвиткові вмінь бачити цікаві мовні одиниці, сприймати та
досліджувати їх в сукупності з іншими мовними явищами, стимулює використовувати
подібні конструкції у власних висловлюваннях (усних і письмових);
постановка й розв’язання
проблемних завдань — передбачає,
по-перше, використання суперечностей між наявними в учнів знаннями і
практичними завданнями дослідницького характеру; по-друге, спонукання
порівнювати, зіставляти, протиставляти;
дослідження-пошук — сприяє активній розумовій діяльності учнів, що
спрямована на творчий пошук, добір чи класифікацію мовного матеріалу;
дослідження-моделювання — дослідження мовних конструкцій шляхом побудови і
вивчення їх моделей;
дослідження-творче
конструювання – виконання
завдань на побудову синтаксичних конструкцій, а також окремих зв’язних
висловлювань;
дослідження-реконструювання або
трансформація — завдання
граматико-стилістичного характеру, в основі яких — перебудова мовних одиниць,
заміна співвідносними, синонімічними;
дослідження-редагування — аналіз вихідного мовного матеріалу, добір мовних
засобів, перебудова синтаксичних конструкцій з урахуванням як суто мовних, так
і позамовних чинників. Запобігання граматичним помилкам та усунення їх в усних
(письмових) висловлюваннях учнів здійснюється за допомогою різних способів
виконання дослідницьких завдань редакційного характеру: виправлення помилок,
допущених в усному мовленні; удосконалення писемного мовлення на основі: а)
ізольованих речень; б) завершених висловлювань; в) виправлення, осмислення суті
помилки, усвідомлення того, яку мовну норму порушено в тій чи іншій
конструкції;
лінгвістичне й
лінгвостилістичне експериментування — передбачає цілісне ознайомлення з текстом, аналіз структури тексту, його
логіки, мовний аналіз тексту;
творчий диктант — це такий вид мовних продуктивних вправ, який поєднує в
собі вироблення дослідницьких навичок з розвитком мовленнєво-комунікативних
умінь через виконання різнотипних завдань стилістичного і комунікативного
характеру;
різні види творів — це тренувальні вправи, завданням яких є скласти свій
текст із заданої теми. Цей вид роботи виконує навчальну, розвивальну і виховну
функції. Твори бувають навчальними і контрольними, за формою відтворення —
усними і письмовими. За мовним матеріалом і жанровими особливостями розрізняють
приблизно 30 видів творчих робіт. Найчастіше використовую твори-мініатюри,
твори за картиною, книгою, кінофільмом, телепередачею, інтерв’ю, драматичні сценки,
казки, етюди, реклами, медитації, перевтілення, твори-асоціації, есе тощо. За
способом сприйняття розподіляються твори на основі почутого, прочитаного, власного
досвіду, спостереження, уяви. За
способом викладу думок: розповідь, опис, роздум. Написання творів у кожному
класі характеризується різною системою складності, особливими вимогами.
У процесі написання тексту твору виділяють такі вузлові
моменти: вивчення умов завдання, формування первинного задуму, створення
тексту. Кожен із цих етапів підпорядковується розумінню поставленого завдання,
формуванню задуму твору та апробації. Перелічені процеси є послідовними, і
кожен наступний етап обумовлений попереднім. Часом розуміння завдання
відбувається в процесі його реалізації, а задум трансформується, змінюється
тощо. Важливою характеристикою вияву творчого потенціалу є настанова на творчу
діяльність: самостійно продумати й написати оригінальний цікавий твір. Якісним
показником розуміння є активізація фантазії. Отже, написання твору поєднує
розуміння поставленого завдання і зовнішню практичну діяльність, які
реалізуються через якісну і кількісну характеристику задуму твору — тобто
наявності головної думки, оригінальності задуму і його семантичного віддалення
від повсякденного, звичайного.
Актуальною проблемою інноваційного навчання української
мови та літератури є проектна діяльність,
в якій беруть участь усі учні класу відповідно до своїх здібностей та
можливостей. Колективне обговорення й обмірковування проблем, планування роботи
та її виконання сприяють створенню демократичної атмосфери в класі, партнерських
стосунків між учнями й учителем. Проектна діяльність набуває пошукового,
дослідницького характеру, спрямовується на розуміння суті понять і явищ,
осмислення ідей і концепцій, сучасних проблем сьогодення в різних галузях
знань.
Привабливим та
сучасним робить урок використання комп'ютерної
техніки. Це урок, на якому відбувається індивідуалізація навчання,
розвивається пізнавальна діяльність учнів (інтелектуальна активність, логічне
мислення, увага, пам'ять, мова, уява, інтерес до навчання) і з'являються нові можливості для розвитку
гармонічної індивідуальності, здатної до колективної співпраці.
Спираючись на нові
технології, мені вдається розширити можливості навчального процесу за допомогою
використання мультимедійних презентацій у навчальному процесі.
Таким чином, учні вчаться:
- читати для вибіркового отримання
інформації;
- точно записувати необхідну інформацію;
- оформляти короткі повідомлення;
- точно і стисло викладати думку;
- визначати тему та основні ідеї тексту і
записувати їх;
- формулювати своє ставлення до
прочитаного;
- оформляти пункти плану;
- користуватися довідковою літературою.
Робота над
створенням мультимедійної презентації сприяє розвиткові навичок та вмінь писемного
мовлення, що спонукає учнів до усного мовлення.
Використання мультимедійної презентації на
уроці допомагає вчителю:
- змінити форму навчання з авторитарної на
комунікативну, інтерактивну, заглиблену в спілкування;
- навчити мови не аналітично, а критично
(формувати здатність висловлюватися, виражати думки за рахунок умінь слухати,
читати, говорити і писати іноземною мовою);
- підтримувати ефективну мотивацію та
зв'язок із реальним життям для набуття практичних умінь;
- викликати інтерес до отримання інформаційних
повідомлень та відтворення власних (так звана інформаційна прогалина -
невід'ємна складова інтерактивного обміну інформацією);
- виховувати та розвивати особистість
учнів одночасно з процесом засвоєння нових знань.
Метод використання
ІКТ на уроках української мови та літератури допомагає учителю не тільки
активізувати пізнавальну діяльність, але й у короткий проміжок часу засвоїти,
опрацювати та використати у практичній діяльності величезні масиви інформації.
Процес навчання організований так, що учень із зацікавленістю та захопленням
працює на уроці, і бачить плоди своєї праці та може їх оцінити. Уміло
об'єднані традиційні методи навчання із сучасними інформаційними технологіями,
в тому числі комп'ютерними, дозволяє зробити процес навчання мобільним, суворо
диференційованим та індивідуальним та сприяти формуванню особистості, яка уміло
адаптується до нових умов життя, може аналізувати ситуацію та адекватно
змінювати свою діяльність, оцінювати проблеми, які виникають, та приймати
правильні рішення.
Усвідомлюю, що в сучасних умовах навчання вчитель повинен
залежно від можливостей кожного учня добирати відповідні методи, прийоми, форми
роботи, завдання. Робота зі здібними та обдарованими школярами продовжується у
підготовці до Всеукраїнських шкільних олімпіад з української мови та
літератури, а також у процесі роботи у різноманітних мовно-літературних конкурсах (ім. П.Яцика, ім. Шевченка,
«Об’єднаймося ж, брати мої», «Зоряне перо», «Космічні фантазії», «Розкрилля
душі» та ін.).
Таким чином, дослідницька діяльність — вища форма самоосвітньої діяльності учня. Формування
науково-дослідницьких вмінь у школярів —
процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не
розвивається сам по собі. А тому завдання вчителя-керівника — поступово і методично формувати
дослідницькі навички, здійснюючи постійний контроль за виконанням учнями
науково-дослідницьких робіт; аналізувати і виправляти помилки; визначати
найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи, розчленувати її на певні
складові та розділи, навчаючи учнів поєднувати дослідницьку діяльність із науковою, а також з'ясовувати
можливості подальшого застосування результатів роботи.
Основні завдання
впровадження методу дослідження на уроках української мови і літератури:
створення
умов для зацікавленості учнів предметом;
реалізація
індивідуальних можливостей учня через творчість;
використання
інтерактивних, проектних,
смарт-технологій,;
робота
з обдарованими та здібними учнями;
створення на уроках
здорової конкуренції.
Вчитель-наставник
навчає методиці дослідження, консультує учня в процесі виконання роботи,
розв'язанні поставлених проблем, враховуючи інтелектуальні та психологічні
особливості дитини, оцінює отримані результати; у здійсненні продуктивного
наукового дослідження обов'язкове поєднання керованої науково-дослідницької
діяльності з самостійною, самоосвітньою діяльністю учня, яка є основою інтелектуального росту дитини,
формування її творчої мовної особистості.
Список опрацьованої літератури
1.
Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. -
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011.
2.
Концепція вивчення української мови в 5-12 класах загальноосвітніх навчальних
закладів з українською мовою навчання // Книга вчителя української мови та
літератури : [довідн.Cметод. вид.] / [упоряд. : Н.І. Шинкарук]. -- Харків:
ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. -- 352 с.
3.
Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах /
[Пентилюк
М.І., Караман С.О., Караман О.В. та ін.]; за ред. М. І. Пентилюк.
--
К.: Ленвіт, 2004. -- 400 с.
4.
Біляєв О. Концепція навчання державної мови в школах України / О. Біляєв, Л.
Скуратівський, Л. Симоненкова, Г. Шелехова // Дивослово. -- 1996. -- № 1. -- С.
16C21.
5.
Пометун О. І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження
компетентнісного підходу в українській освіті // Компетентнісний підхід у
сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи [Текст] / О. І.
Пометун. - К. : К.І.С., 2004.
6.
Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські
перспективи:
Бібліотека з освітньої політики / [під заг. ред. О. В. Овчарук]. -
К.:
"К.І.С.", 2004. - 112с.
7.
Колодько Т.М. Формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів
іноземних мов у вищих педагогічних навчальних закладах : автореф. дис. на
добуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 "Теорія і методика
професійної освіти" / Т.М. Колодько. -- Київ, 2005. -- 24 с.
8.
Омельчук С. Формування мовленнєво-комунікативних умінь у процесі вивчення
синтаксису / Сергій Омельчук // Дивослово. -- 2006. -- № 9. -- С. 25.
Немає коментарів:
Дописати коментар