Український народний календар тісно пов'язаний з традиціями, віруваннями, звичаями та обрядами українців. Це цілюще невичерпне джерело протягом багатьох століть живить і надихає митців слова, композиторів, художників та усіх небайдужих до рідної культури.Зимовий цикл народних свят
Нині ми із задоволенням відзначаємо зимові свята, але мало хто знає, що народний календар налічує понад двадцять свят зимового циклу. У багатьох із них поєдналися стародавні язичницькі традиції із християнськими й сучасними. Тому якщо бажаєте серцем відчути душу українця, варто зануритися у витоки нардної ментальності. Скільки душевної щедрості й вселюдської любові звучить у новорічних побажаннях. Хіба такий народ не заслуговує на кращу долю?День Незалежності України
Кожен свідомий українець знає, що це свято відмічають 24 серпня. Як правило, в цей день відбувається багато святкових заходів у містах і селах України, а в столиці проходить парад на Хрещатику, влаштовуються концерти на вулицях міста, вшановують пам'ять національних героїв.
У 2015 році 24 серпня у Києві відбувся Марш Незалежності, у якому взяли участь колони Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби. Це було урочисте й у той же час позбавлене помпезності свято країни, яка ще виборює незалежність, будує демократичну державу.
За 24 роки Україна вже може підбити певні підсумки: ми показали себе світові нескореними, згуртованими, здатними долати труднощі. Ми знаємо, що таке почуття самоповаги, гідності, вчимося робити висновки зі своїх помилок, аналізуємо історичні факти.
Але попереду багато роботи: ми мусимо відстояти і зберегти мир у країні, навчитися жити в умовах демократичного суспільства, побудованого на принципах гуманізму.
Проголошення_незалежності_України_1991
Проголошення_незалежності_України_1991
День родини
Це свято ввійшло до нашого календаря нещодавно: відповідний Указ Президента України №1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят» був підписаний 2011 року, і День родини встановили 8 липня. З 2012 року це свято стало щорічним.
Отже, у час відпусток і щедрого літнього сонця хочеться помріяти про щасливі українські родини й побажати кожній сім’ї щастя, злагоди, взаємоповаги, розуміння, матеріального достатку, миру. А ще це свято — чудова нагода зателефонувати своїм близьким і висловити їм свою вдячність і любов.
Кажуть, у щасливій родині ростуть щасливі діти. У цій істині кожного дня пересвідчуються вчителі, адже дитячі очі випромінюють усі пристрасті, що вирують у сім’ї, і стає все зрозумілим навіть без слів...
Яка відрада бачити щасливі дитячі очі! Але для цього треба щодня працювати батькам, родичам старшого покоління. Англійці кажуть, щоб виховати леді, як леді повинна поводитися не тільки мати, а й бабуся. Про спадкоємність поколінь знали й українці, передавши свою мудрість у прислів’ях та приказках на кшталт «Які мамо й татко, таке й дитятко», «Яке зіллячко, таке й сім’ячко». Гострі на язик додавали: «Від лося — лосенята, а від свині — поросята». Не оминули тему родинних стосунків і українські класики, уважному читачеві твори І.Нечуя-Левицького, П.Мирного, Б.Грінченка відкриваються не тільки як багатопроблемні високохудожні літературні зразки, але і як глибокі психологічні дослідження селянського родинного життя. Тому, шановні батьки, пам’ятатимемо, що власним прикладом кожного дня ми виховуємо своїх дітей і онуків, отже, будьмо відповідальними у цій важливій справі.
А ще мудрі українці говорять: «Щаслива родина — багата країна». Як же хочеться, щоб цей вислів став актуальним у наш час, щоб кожна сім’я відчула себе потрібною державі, захищеною. Але, на жаль, реальність 2015 року надто сувора для України та її мешканців. Проте протягом багатовікового існування наша держава зазнавала багато воєн та лихоліть, утисків та жорстоких випробувань. І поради, як залишитися цільною особистістю, не зрадити себе, родину, Батьківщину ми можемо знайти на сторінках книг українських письменників. Безцінні твори М.Хвильового, Ю.Яновського, І.Багряного, О.Довженка, О.Гончара, Л.Костенко, П.Загребельного та інших митців української літератури ХХ століття не тільки відкривають перед нами нові естетичні горизонти мистецтва слова, а й слугують моральними орієнтирами в бурхливому вирі сьогодення.
Книга завжди була порадником, розрадою, джерелом глибоких знань. І рецептів щасливого родинного життя у ній безліч. Неправда, що побут вбиває почуття. Якщо є почуття кохання, довіри, взаємоповаги, турботи за близьких, а до оточуючих і своєї родини ставитися як до цікавого непізнаного світу, який можна вивчати, проектувати, будувати й змінювати власноруч, то буденне життя перетворюється в щоденний цікавий творчий процес. Адже меж досконалості не існує! А скільки захоплень і родинних традицій можна започаткувати й дотримуватися: подорожі (пішки, велосипедом, автобусом, літаком тощо), рукоділля (вишивка, плетення, орігамі, витинанка, в’язання тощо), кулінарія, спільні ігри (рухливі, настільні тощо)… Важливо, щоб у цьому брали участь усі члени сім’ї.
Тож нехай кожна родина віднайде свій рецепт щасливого життя, матиме грандіозні мрії та всі можливості для їх утілення на рідній землі.
Свято Купала
Серед народних свят, що відзначаються влітку, найромантичнішим та найулюбленішим серед молоді є свято Івана Купала (Купайла). "Календар знаменних та пам'ятних дат України" подає це свято 7 липня. На Токмаччині (Запорізька область) прийнято відзначати свято Івана Купала в першу липневу суботу, коли духмяні степові трави вдосита набралися літнього сонця та теплої дощової води, а серця і обійми трударів готові відкритися найпрекраснішому почуттю кохання...
Купало, Купайло — слов’янський бог літнього сонцевороту, земних плодів, покровитель шлюбу, кохання, продовження роду. Колись йому приносили в жертву хліб — головний дар української землі. Святкування тривало всю ніч до світанку й настільки полюбилося слов’янам, що з приходом християнства від нього не відмовилися, а сумістили з християнським святом Різдва Іоанна Предтечі.
Головні атрибути свята — Купало й Марена (саме їхні опудала спалювалися пізньої ночі як символ звільнення людини від смерті, перемоги над небуттям). А ввечері довкола цих опудал молодь водила таночки та співала ритуальні купальські пісні, основна тема яких — кохання. На відміну від весняного циклу хороводів на Купала їх виконували дівчата й хлопці разом.
Дівчата плели віночки з польових квітів і перед заходом сонця збиралися біля річок. Пізньої ночі вінки з прилаштованими запаленими свічками пускалися на воду. Існувала прикмета: якщо вінок пливе добре і свічка горить, то дівчина впродовж року вийде заміж, а якщо крутиться на місці — доведеться їй ще трохи дівувати. Якщо вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, з тієї сторони прийде наречений.
Часто хлопці намагалися зловити вінки дівчат. Двійко заздалегідь домовлялися, яким буде вінок: кожна дівчина плела його так, щоб можна було впізнати за великою квіткою чи яскравою стрічкою. Якщо хлопцеві вдавалося зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав або на човні, це вважалося доброю прикметою для їхньої спільної долі.
Із сутінками розкладалося велике вогнище, через яке стрибали хлопці та дівчата поодинці або в парі. Вважалося, що та пара, яка не розніме рук, перестрибуючи через багаття, згодом побереться. А взагалі через купальське вогнище стрибали всі, проходячи таким чином своєрідний ритуал очищення. У деяких регіонах купальські вогні замінювалися спаленням колеса, обв’язаного соломою. Вогняне, воно котилося з пагорба, розсипаючи іскри, звільняючи від ворожої сили, хвороб, смерті, злих міфічних істот.
У ніч на Івана Купала востаннє з’являлися русалки, а опісля вже затихали до наступного року. Тому саме після цієї дати малечі дозволялося досхочу купатися у ставках і річках, не турбуючись про захист від нечистої сили. (Але про правила поведінки під час купання мої учні пам’ятають навіть після свята Івана Купала, так?).
А ще у ніч на Івана Купала цвіте папороть. Вважалося, що той, хто зірве або навіть тільки побачить чарівну квітку, здобуде вміння знаходити закопані скарби, передбачати долю людини, лікувати хвороби. Проте природа цієї сили — нечиста, адже квітку папороті охороняє від людей нечиста сила й саме вона вирішує показати незвичне диво перед людськими очима чи ні. Ця квітка може зробити людину багатою, але щасливою — ніколи.
Після свята Купала веселощі вщухали. Наближалася гаряча пора жнив. Побажаємо і ми хліборобам, гречкосіям, виноградарям Токмаччини багатого урожаю.
Немає коментарів:
Дописати коментар