9 березня - день народження Тараса Шевченка

Сьогодні ми вшановуємо пам'ять Великого сина українського народу - Тараса Григоровича Шевченка. Нині багато його поетичних рядків здаються нам не тільки геніальними, а навіть пророчим.

У чому ж секрет його пророчої сили? У незвичайній долі, магічному хитросплетінні..? Можливо, це сплав величезного таланту, унікальної спостережливості, безмежного бажання вчитися і, звичайно ж, титанічної працьовитості?

Пригадайте, виїхавши з паном Енгельгардтом до Вільно (на той час польського міста), юний Шевченко був вражений, наскільки тоді, 200 років тому, поляки усвідомлювали себе окремою нацією, гідною поваги інших, зі своєю історією, менталітетом, культурою.

Потрапивши після цього до Санкт-Петербурга, після викупу Тарас Григорович захопився вивченням мистецтва, культури в самому серці іншої держави - Російської Імперії. Там же Шевченко глибоко занурився й у вивчення історії України, й саме там побачив своїх співвітчизників, "коленопреклонних" і "раболепних" перед великою Російською Імперією.

А відвідавши в 1843-1847 роках Україну, поет по-новому побачив своїх нещасних уярмлених земляків. Саме тоді, на грунті величезного обурення 

за долю рідного народу, слова Тараса Григоровича набувають пророчої сили:

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбите щирим серцем

Велику руїну.

Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю

Не шукайте, не питайте,

Того, що немає

І на небі, а не тілько 

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

Нині, коли в кожного українця є чудова можливість поїхати до інших країн, отримати навчання за кордоном, пам'ятаймо пророчу настанову Великого Кобзаря: здобувши нових знань, збагачуймо і зміцнюймо рідну землю.