Це свято ввійшло до нашого календаря нещодавно: відповідний Указ Президента України №1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят» був підписаний 2011 року, і День родини встановили 8 липня. З 2012 року це свято стало щорічним.
Отже, у час відпусток і щедрого літнього сонця хочеться помріяти про щасливі українські родини й побажати кожній сім’ї щастя, злагоди, взаємоповаги, розуміння, матеріального достатку, миру. А ще це свято — чудова нагода зателефонувати своїм близьким і висловити їм свою вдячність і любов.
Кажуть, у щасливій родині ростуть щасливі діти. У цій істині кожного дня пересвідчуються вчителі, адже дитячі очі випромінюють усі пристрасті, що вирують у сім’ї, і стає все зрозумілим навіть без слів...
Яка відрада бачити щасливі дитячі очі! Але для цього треба щодня працювати батькам, родичам старшого покоління. Англійці кажуть, щоб виховати леді, як леді повинна поводитися не тільки мати, а й бабуся. Про спадкоємність поколінь знали й українці, передавши свою мудрість у прислів’ях та приказках на кшталт «Які мамо й татко, таке й дитятко», «Яке зіллячко, таке й сім’ячко». Гострі на язик додавали: «Від лося — лосенята, а від свині — поросята». Не оминули тему родинних стосунків і українські класики, уважному читачеві твори І.Нечуя-Левицького, П.Мирного, Б.Грінченка відкриваються не тільки як багатопроблемні високохудожні літературні зразки, але і як глибокі психологічні дослідження селянського родинного життя. Тому, шановні батьки, пам’ятатимемо, що власним прикладом кожного дня ми виховуємо своїх дітей і онуків, отже, будьмо відповідальними у цій важливій справі.
А ще мудрі українці говорять: «Щаслива родина — багата країна». Як же хочеться, щоб цей вислів став актуальним у наш час, щоб кожна сім’я відчула себе потрібною державі, захищеною. Але, на жаль, нині реальність надто сувора для України та її мешканців. Проте протягом багатовікового існування наша держава зазнавала багато воєн та лихоліть, утисків та жорстоких випробувань. І поради, як залишитися цільною особистістю, не зрадити себе, родину, Батьківщину ми можемо знайти на сторінках книг українських письменників. Безцінні твори М.Хвильового, Ю.Яновського, І.Багряного, О.Довженка, О.Гончара, Л.Костенко, П.Загребельного та інших митців української літератури ХХ століття не тільки відкривають перед нами нові естетичні горизонти мистецтва слова, а й слугують моральними орієнтирами в бурхливому вирі сьогодення.
Книга завжди була порадником, розрадою, джерелом глибоких знань. І рецептів щасливого родинного життя у ній безліч. Неправда, що побут вбиває почуття. Якщо є почуття кохання, довіри, взаємоповаги, турботи за близьких, а до оточуючих і своєї родини ставитися як до цікавого непізнаного світу, який можна вивчати, проектувати, будувати й змінювати власноруч, то буденне життя перетворюється в щоденний цікавий творчий процес. Адже меж досконалості не існує! А скільки захоплень і родинних традицій можна започаткувати й дотримуватися: подорожі (пішки, велосипедом, автобусом, літаком тощо), рукоділля (вишивка, плетення, орігамі, витинанка, в’язання тощо), кулінарія, спільні ігри (рухливі, настільні тощо)… Важливо, щоб у цьому брали участь усі члени сім’ї.
Тож нехай кожна родина віднайде свій рецепт щасливого життя, матиме грандіозні мрії та всі можливості для їх утілення на рідній землі.
Немає коментарів:
Дописати коментар