Серед народних свят, що відзначаються влітку, найромантичнішим та найулюбленішим серед молоді є свято Івана Купала (Купайла). "Календар знаменних та пам'ятних дат України" подає це свято 7 липня. На Токмаччині (Запорізька область) прийнято відзначати свято Івана Купала в першу липневу суботу, коли духмяні степові трави вдосита набралися літнього сонця та теплої дощової води, а серця і обійми трударів готові відкритися найпрекраснішому почуттю кохання...
Купало, Купайло — слов’янський бог літнього сонцевороту, земних плодів, покровитель шлюбу, кохання, продовження роду. Колись йому приносили в жертву хліб — головний дар української землі. Святкування тривало всю ніч до світанку й настільки полюбилося слов’янам, що з приходом християнства від нього не відмовилися, а сумістили з християнським святом Різдва Іоанна Предтечі.
Дівчата плели віночки з польових квітів і перед заходом сонця збиралися біля річок. Пізньої ночі вінки з прилаштованими запаленими свічками пускалися на воду. Існувала прикмета: якщо вінок пливе добре і свічка горить, то дівчина впродовж року вийде заміж, а якщо крутиться на місці — доведеться їй ще трохи дівувати. Якщо вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, з тієї сторони прийде наречений.
Часто хлопці намагалися зловити вінки дівчат. Двійко заздалегідь домовлялися, яким буде вінок: кожна дівчина плела його так, щоб можна було впізнати за великою квіткою чи яскравою стрічкою. Якщо хлопцеві вдавалося зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав або на човні, це вважалося доброю прикметою для їхньої спільної долі.
Із сутінками розкладалося велике вогнище, через яке стрибали хлопці та дівчата поодинці або в парі. Вважалося, що та пара, яка не розніме рук, перестрибуючи через багаття, згодом побереться. А взагалі через купальське вогнище стрибали всі, проходячи таким чином своєрідний ритуал очищення. У деяких регіонах купальські вогні замінювалися спаленням колеса, обв’язаного соломою. Вогняне, воно котилося з пагорба, розсипаючи іскри, звільняючи від ворожої сили, хвороб, смерті, злих міфічних істот.
У ніч на Івана Купала востаннє з’являлися русалки, а опісля вже затихали до наступного року. Тому саме після цієї дати малечі дозволялося досхочу купатися у ставках і річках, не турбуючись про захист від нечистої сили. (Але про правила поведінки під час купання мої учні пам’ятають навіть після свята Івана Купала, так?).
А ще у ніч на Івана Купала цвіте папороть. Вважалося, що той, хто зірве або навіть тільки побачить чарівну квітку, здобуде вміння знаходити закопані скарби, передбачати долю людини, лікувати хвороби. Проте природа цієї сили — нечиста, адже квітку папороті охороняє від людей нечиста сила й саме вона вирішує показати незвичне диво перед людськими очима чи ні. Ця квітка може зробити людину багатою, але щасливою — ніколи.
Після свята Купала веселощі вщухали. Наближалася гаряча пора жнив. Побажаємо і ми хліборобам, гречкосіям, виноградарям Токмаччини багатого урожаю.
Немає коментарів:
Дописати коментар